Звільни мене осінь

Звільни мене осінь від сталих думок,
Від тих почуттів, що вирують нестримно.
Знайди моє море загублених нот,
Верни мою музику в вечір цей зимний.

Я ще пам'ятаю відвертість долонь,
Ще в жарі багаття ховається іскра.
Нехай мій вогонь подолає вогонь,
Колись тільки ти ним була в цьому місті.

Проїде мій поїзд знайомий вокзал,
Повз мокрі будинки і сірі тунелі.
Сьогодні кермує осіння гроза —
Зі сходу на захід іде паралеллю.

Я більше не буду натхненням твоїм —
Ти викреслиш мене з життя. І минуле
Затягнеться темною смальтою снів...

Візьму камертон та настрою я струни.

(С) П.В.Хазан
ISBN 978-966-8856-42-6