Шепоче літо

Шепоче літо нам bye-bye,
Ти не іди — ти зачекай,
Останній грюкотів трамвай —
Нічного міста полонез...
Я бачу зірки крізь туман,
Ти бачиш сірий тротуар.
Що сліпить – дальнє світло фар,
Чи може то Південний хрест?

Ти вип’єш келих самоти
Від почуттів, від суєти,
Коли збентежені світи
Шукати будуть чорних дір.
Два силуети у пітьмі,
Вологі губи у вині,
І далі, далі... уві сні
Про це не думай і не вір.

У твоїм погляді печаль,
Шалені блискавки кохань,
Прозорий дим неповертань,
Нічних благань стрункая тінь.
Чи буде день, чи буде мить?
Чи все сконає і згорить?
І сірим попелом злетить
В осінь...




(С) П.В.Хазан
ISBN 978-966-8856-42-6

Осень

Во мнимое пространство уходит моя тень,
Там осень началась и воздух стал острее.
Где много лишних слов, там наша ночь истлеет.
Вот поле перейти — и будет новый день.

И в нем уже я сам расставлю мои точки
Для связи разных сфер, цилиндров и кубов,
Плывущих за окном трехмерных городов,
Где кажется легко пропасть поодиночке.

Там нет уже меня. И только лишь круженье
Желтеющей листвы в заброшенном дворе
Оставит моя тень тебе в календаре.
А может это все и есть судьбы скрещенье?




(С) П.В.Хазан
ISBN 978-966-8856-42-6